Коли відновлене обличчя — вже не зовсім та людина
Чому нейромережа інколи повертає чуже обличчя замість рідного і як самостійно перевірити, чи схоже відновлене фото на людину, перш ніж платити.
Запит «ШІ змінює обличчя на фото» з’являється в пошуку не випадково: людина завантажує пошкоджений знімок, подряпини й плями зникають, а на фото — вже трохи інша людина. Не дрібна відмінність, а інше обличчя в тому самому одязі й позі. Про підміну облич під час ШІ-реставрації вже писали українські техно-видання, і це не збій програми чи ознака поганого сервісу, а конкретний, пояснюваний ефект. Саме на цей — уже озвучений — страх чесна реставрація має відповідати прямо, а не сподіватися, що різниці ніхто не помітить.
Звідки береться чуже обличчя
Відновлення обличчя спирається на докази, які лишилися в самих пікселях: точну відстань між очима, форму повіки, кут щелепи, ледь помітну асиметрію — усе те, через що це обличчя є саме цим, а не обличчям узагалі. Там, де такі докази вціліли на скані, акуратна реставрація тримається за них: полагодити подряпину на щоці — не те саме, що переставити очі за шість сантиметрів від неї, бо подряпина нічого не каже моделі про очі.
Проблема починається там, де самих доказів не лишилось. Залом, що проходить просто через очі, шматок емульсії, втрачений над ротом, обличчя, вицвіле до одного тону зі фоном, або відбиток настільки дрібний і м’який, що обличчя займає лише кілька десятків пікселів, — усе це прибирає саме ту інформацію, яка потрібна для відновлення, і лишає обличчя-порожнечу, яку все одно треба чимось заповнити. Модель заповнює її найбільш статистично правдоподібним обличчям для цієї пози, освітлення й приблизного віку — виведеним із тисяч інших фотографій, а не з чогось унікального для людини, яка справді була в кадрі. Трохи такого домислювання непомітне — це те саме м’яке згладжування, яке реставрація й так робить із дрібною текстурою. А багато домислювання дає закінченого, цілком переконливого незнайомця.
Це стосується не лише порваних і відсутніх ділянок
Легко подумати, що чуже обличчя з’являється тільки там, де шматок фото фізично відсутній — розрив, дірка, пляма, що з’їла емульсію. Це справді одна з причин. Але обличчю не обов’язково мати фізичну дірку, щоб доказів забракло. Знімок, переданий через скло під кутом, кадр, знятий здалеку й потім щільно обрізаний, сильно вицвілий відбиток, де все обличчя стало плоским і сірим, або скан такої низької роздільності, що обличчя — це жменька м’яких пікселів, — ніде тут формально нічого не «відсутнє», але сигналу для моделі однаково замало. Механізм той самий: менше реальних доказів на вході — більше вигадки на виході — вищий ризик, що вигадана частина виявиться схожою на когось іншого.
Саме тому обрізане обличчя з групового чи весільного кадру, яке потрібне окремим портретом — наприклад, для служби пам’яті, — варто оцінювати особливо уважно: чим менше пікселів займало обличчя в оригіналі, тим менше в нього залишилось власних, а не домальованих деталей. Про цю ситуацію детальніше — у гайді про підготовку фото до поминальної служби, де вирізане з групового знімка обличчя — звичайна, а не рідкісна відправна точка.
Що робить процес чесним
Різниця між сервісом, який тихо домислює, і сервісом, який чесний щодо домислювання, — не в тому, наскільки гарним виглядає результат: упевнене чуже обличчя і впевнене правильне обличчя на перший погляд можуть виглядати однаково охайно. Різниця в тому, що відбувається до і після генерації. До того, як щось малювати, чесний процес оцінює, скільки саме обличчя реально збереглося, і прямо каже, якщо збереглося замало, — а не залишає цю новину на момент після оплати. Після того, як результат готовий, відновлене обличчя звіряють з тим, що лишилося від оригіналу, а не просто дивляться, чи «схоже загалом». Якщо звірка показує розбіжність, чесні варіанти — спробувати ще раз, тісніше тримаючись доказів, які вціліли, або прямо сказати, що саме це обличчя — реконструкція, а не документ.
Останній варіант важить більше, ніж здається. Іноді правильна, хоч і небажана відповідь — це те, що обличчя відновити неможливо, не вигадавши його: обидва ока втрачені, або пошкодження закриває практично все обличчя. У такому разі корисніше чесно сказати про цю одну ділянку, добре відновивши все інше на фото, ніж впевнено віддати незнайомця замість людини. Epoha працює саме так: перед відновленням фото проходить розбір, який відзначає, що з обличчя можна змінювати, а що ні, а результат ви бачите поруч з оригіналом ще до оплати — щоб рішення, приймати розбіжність чи ні, лишалося за вами, а не ставало прикрою несподіванкою.
Як самостійно перевірити відновлене обличчя
- Відстань між очима — покладіть обидва фото поруч і порівняйте, наскільки очі рознесені відносно ширини обличчя; зсув тут — одна з найшвидших ознак підміни
- Лінія щелепи — та сама ширина і той самий кут до вуха, а не вужче чи гостріше підборіддя, ніж на оригіналі
- Вуха й лінія волосся — форму вуха рідко перевіряють, хоча вона дуже індивідуальна; так само як і те, де саме волосся починається на лобі й скронях
- Приблизний вік — реставрація не повинна робити людину помітно молодшою чи старшою, ніж показують її власна шкіра, світло й постава на оригіналі
- Вираз обличчя — стулені губи мають лишитися стуленими, легка усмішка — легкою, а не перетворитися на іншу
- Асиметрія — родимка, нерівна брова, ледь помітний нахил голови: ці дрібні особливості — особиста прикмета людини, і версія, яка непомітно вирівняла їх до ідеальної симетрії, варта повторного погляду
ШІ змінює обличчя на фото — питання
Чому ШІ змінив обличчя на моєму старому фото?
Найімовірніше тому, що в пошкодженій ділянці обличчя лишилося замало реальних доказів, щоб модель могла відновити саме ці риси, — залом, сильне вицвітання чи дуже низька роздільність змусили її заповнити прогалину статистично правдоподібним обличчям замість справжнього. Що більше обличчя пошкоджене чи нечітке, то вищий цей ризик.
Чи схоже відновлене фото на людину, яка на ньому насправді?
Це залежить від того, скільки реальних доказів обличчя вціліло, і від того, наскільки уважно реставрація тримається саме за них. Найнадійніший спосіб дізнатися — не покластися на загальне враження, а звірити відновлене обличчя з оригіналом по конкретних деталях: відстань між очима, лінія щелепи, форма вух, вираз, дрібна асиметрія.
Чому нейромережа іноді малює зовсім інше обличчя?
Тому що там, де на фото не лишилося чіткого сигналу — крізь пошкодження, вицвітання чи брак роздільності, — модель змушена домислювати обличчя, а не зчитувати його. Домислене обличчя будується на тому, які риси статистично типові для такої пози, освітлення й приблизного віку, а не на унікальних рисах конкретної людини, тож при сильному пошкодженні воно може відхилитися до когось цілком іншого.
Чи можна довіряти реставрації, якщо обличчя на фото сильно пошкоджене?
Довіряти варто не самій обіцянці, а перевірці. Якщо пошкодження закриває практично все обличчя або обидва ока, чесна відповідь інколи в тому, що обличчя не відновити, не вигадавши його, — і краще почути це прямо, ніж отримати впевненого незнайомця. Там, де доказів вистачає, результат варто звірити з оригіналом за тим самим списком ознак, перш ніж вважати його остаточним.
Побачте обличчя, перш ніж вирішувати
Завантажте скан і подивіться на відновлене обличчя поруч з оригіналом самі. Інструмент віддає зображення приблизно до 1024 пікселів по довшій стороні, обличчя звіряються з оригіналом, а в ранньому доступі реставрація безкоштовна — платити чи ні, вирішуєте після того, як побачите результат.
Epoha у ранньому доступі: реставрація безкоштовна, платити поки нема за що.